Версія для друку
Ха́рків — адміністративний центр Харківської області, друге за кількістю населення місто України, великий науковий, культурний, промисловий і транспортний центр.
Мiсто займає площу 305,6 кв. км. та подiлене на 9 адмiнiстративних районiв. Чисельнiсть його населення перевищує 1,5 млн. чол., а міські райони за кiлькiстю мешканців (вiд 100 до 300 тисяч) рівняються населенню середніх мiст.
Харків нерідко називають Першою Столицею. Передусім – із огляду на історію: адже з 1917 по 1934 роки (лишень із незначною перервою) Харків був головним політично-адміністративним центром Радянської України. Але є в згаданому визначенні й глибший підтекст - у багатьох сферах діяльності слобожанський мегаполіс посідав і донині посідає чільні позиції. У Радянському Союзі, скажімо, Харків тривалий час був третім індустріальним центром - одразу після Москви й Ленінграда. Звісно, активний розвиток торгівлі, промисловості, банківської справи, транспорту, науки, мистецтва відзначали найбільше місто Слобожанщини віддавна, але прогрес, досягнутий упродовж останнього століття, просто вражає. Певною мірою навіть символічно те, що сучасна територія Харкова в п’ять разів перевищує дореволюційну - місто феноменально розвинуло власну промисловість і транспорт, науку й культуру, мистецтво й освіту, сфери житла й дозвілля.
І в незалежній Україні традиційно для себе - Перша Столиця знову серед найяскравіших лідерів. Нині Харків – другий за кількістю населення в країні. Другий – і як науковий центр. У цьому збігові харків’яни вбачають прикметну закономірність. На їхню думку, інтелектуальний потенціал, неповторну ауру інтелігентності й духовності рідного міста формують, практично, всі півтора мільйона місцевих жителів, розвиваючи багаті традиції, вироблені віками.
Отже, перед нами – мегаполіс-інтелектуал. Біографія Харкова, дійсно, ввібрала в себе визначні досягнення розуму й серця. Тут жили й творили геніальні мислителі Сковорода й Вернадський, багато визначних учених, письменників, режисерів, артистів, художників, чия творчість нині вважається класичною. Харків – справжня Мекка для тих, хто розвиває наукоємні проекти на виробництві. У місті діє понад 60 науково-дослідних інститутів. 80 вузів щороку випускає 20 000 молодих спеціалістів.
Нагромаджений інтелектуальний потенціал дає можливість у науково-дослідних установах, на підприємствах Харкова розробляти найсучасніші космічні й авіаційні технології, створювати унікальну продукцію важкого, енергетичного, тракторного, сільськогосподарського машинобудування, легкої, харчової, хімічної промисловості. Ефективно діє місцевий транспортний вузол – один із найпотужніших в Україні, інші галузі економіки.
Нинішній Харкiв - один із найрозвиненіших промислових центрiв України, де провiдну роль вiдiграють пiдприємства машинобудування та металообробки, енергетики та вiйськово-промислового комплексу. Значний внесок харкiв'ян у ракетобудування та освоєння космосу. Створенi місцевими вченими унiкальнi системи керування ракетоносiями й космiчними апаратами, кiлька поколiнь ракетних комплексiв забезпечили важливі етапи розвитку нацiональної космiчної програми.
Потужний науково-технiчний потенцiал міста посилюється широко розгалуженою мережею вищих, середнiх, спецiальних та загальноосвiтнiх учбових закладiв. Пiдготовку понад 180 тисяч майбутнiх фахiвцiв у рiзних галузях знань здiйснюють 69 вищих навчальних закладiв усiх рiвнiв акредитацiї, серед яких 7 академiй, 14 унiверситетiв i 14 iнститутiв.
Ретельно дбають харків’яни не лише про інтелект, а й про красу, духовність: свої скарби місцевим мешканцям і гостям міста адресують, зокрема, картинна галерея, 5 музеїв, 6 театрів, понад 80 бібліотек. Пишаються харків’яни й тим, що їхнє місто - одне з найзеленіших серед індустріальних гігантів України й Європи. На кожного мешканця тут припадає в середньому понад 17 кв.м зелених насаджень. Любителі природи знаходять мальовничі ландшафти на всі смаки в міських кварталах, які зручно розташувалися на п'яти пагорбах і в п'яти долинах місцини, де сходяться лісостеп і степ, зливаються річки Лопань та Уда перед тим, як впадати до Сіверського Донця.
По-особливому люблять яскраву зелень трави харків’яни на футбольних полях. Найпопулярніший вид спорту в Харкові, як і всюди в Україні – футбол. Кількість його шанувальників на Слобожанщині помітно зросла в останні роки, коли місцева команда «Металіст» під керівництвом тренера М.Маркевича стала водночас і одним із лідерів чемпіонату України, і в Кубку УЄФА перемогла імениті європейські клуби, продемонструвавши гру високого міжнародного класу. Ці симпатії ще більше зросли після того, як Мирон Богданович очолив національну збірну України. Місцеві вболівальники зарекомендували себе як одні з найпристрасніших в Україні. Їхня підтримка відчутно допомагає клубу "Металіст" успішно грати в елітному дивізіоні української першості з футболу, гідно суперничаючи з київським «Динамо» та донецьким "Шахтарем". Щасливим стало місцеве поле й для збірної України.
Отож харків’яни докладають усіх зусиль для того, щоб привітати в себе кращих футболістів Європи, гарантуючи проведення заходів ЄВРО-2012, дійсно, на елітному рівні.
При цьому в Харкові створено всi умови для спортивних занять та виховання майбутнiх чемпіонів і в інших видах спорту. Зокрема, тут діє 19 стадiонiв, 850 спортивних майданчикiв, 363 спортивні зали, понад 40 тенiсних кортiв, 19 плавальних басейнiв. Харківщина по праву пишається своїми атлетами, котрі виборювали найвищі нагороди на Олімпійських іграх, чемпіонатах світу, Європи та інших престижних змаганнях. Славні сторінки в історію українського спорту вписали Олімпійські чемпіони багаторазова рекордсменка світу, Європи й України Яна Клочкова, спортивні гімнасти Рустам Шарипов і Марiя Гороховська, легкоатлетка Людмила Джигалова, волейболісти Юрiй Поярков, Юрiй Венгеровський, Василь Матушевич, ватерполіст Олексiй Баркалов, важкоатлет Iгор Рибак, велосипедисти-трековики Iгор Целовальник та Володимира Мовчан і багато інших.
ІЗ БІОГРАФІЇ МІСТА
Історiя мiста нараховує понад 350 рокiв, починаючи з часiв, коли Харкiв виконував функції порубiжного мiста-фортеці, захищаючи пiвденнi кордони Росiї вiд татар. Вигiдне географiчне положення на перехрестi торгівельних шляхiв iз Москви та Петербурга до Києва, Криму, на Кавказ, здiйснення ділових зв'язкiв із країнами Захiдної Європи, Близького Сходу, Балканського пiвострова сприяли перетворенню мiста на великий промислово-торговельний центр, товарообiг якого становив майже половину товарообiгу всiєї України.
Економiчний розвиток Харкiвського регiону став пiдгрунтям для формування культурного, науково-освiтнього центру на Сходi України. У стiнах Харкiвського колегiуму, де викладав видатний український фiлософ та поет Г. С. Сковорода, отримали знання доктор медицини та хiрургiї І. І. Базилевич, талановитий майстер перекладу, поет, бiблiотекар iмператорської публiчної бiблiотеки М. І. Гнєдич (вiдомий, зокрема, перекладом росiйською мовою "Ілiади" Гомера), фiзик В. В. Петров, iсторик М. Т. Каченовський, медик Є. Й. Мухiн. Випускниками Харкiвського колегiуму були професор Московського унiверситету, видатний природодослiдник І. О. Двигубський та перший професiйний харкiвський архiтектор П. А. Ярославський, котрий на посадi губернського архiтектора майже 30 рокiв присвятив планомiрнiй забудовi мiста. Випускники колегiуму стали першими студентами Харкiвського унiверситету, заснованого 17 сiчня 1805 року за iнiцiативою вiдомого науковця та громадського дiяча В. М. Каразiна. Серед його вихованцiв - математик М. В. Остроградський, бiолог І. І. Мечников, iсторiк М. І. Костомаров, композитор М. В. Лисенко, письменник та драматург М. П. Старицький, художник Г. І. Семирадський та багато інших. В унiверситетi викладали засновник фiзичної хiмiї М. М. Бекетов, математик В. А. Стєклов, фiлологи О. А. Потебня та І. І. Срезнєвський, iсторик Д. І. Багалiй тощо.
Наприкiнцi XIX столiття вiдкриття Курсько-Харкiвсько-Азовської залiзницi (1869 р.), встановлення прямого сполучення мiж промисловими пiвнiччю й пiвднем сприяли бурхливому розвитку промисловостi. У мiстi запрацювали великi заводи, як то чавуноливарний Шиманського (1870 р.), сiльськогосподарських машин Мельгозе (1873 р.), машинобудiвний Бельке та Ремiзової (1878 р.), сiльськогосподарських машин Гельферiх Саде (1882 р.), паровозобудiвний Росiйського паровозобудiвного та механiчного акцiонерного товариства (1895 р.). З 1871 по 1899 рiк кiлькiсть промислових пiдприємств зросла з 79 до 259, а пiдприємств машинобудування та металообробки - з 12 до 59.
Нарощування обсягiв промисловостi й торгiвлi викликали необхiднiсть органiзацiї та концентрацiї кредитних коштiв. У Харковi вiдкриваються рiзноманiтнi фiнансовi установи. Харкiвський Земельний банк, перший за часом заснування серед 10 акцiонерних земельних банкiв Росiї, розпочав роботу 1871 року. Найкращий мунiципальний банк дореволюцiйної Росiї - Харкiвський мiський громадський купецький банк - засновано на кошти громади. На початку XX столiття мiсто перетворилося на фiнансово-комерцiйний центр, де крiм банкiв були зосередженi вiддiлення мiжнародних, кредитних i страхових товариств, працювали ломбард, контори найбiльших у Росiї синдикатiв "Продамет", "Продвугiлля".
Швидкий рiст промисловостi й торгiвлi, залiзничне будiвництво, розвиток науки й культури сприяли становленню мiстобудiвного мистецтва в Харковi. Важко переоцiнити внесок архiтекторiв Є. А. Васильєва, А. А. Тона, К. А. Толкунова, М. І. Ловцова, О. М. Бекетова, якi багато зробили для впорядкування, благоустрою, розбудови Харкова, спорудження унiкальних будiвель, що надали мiсту неповторності й краси. У 1917 роцi Харкiв мав територiю близько 10 тис. га і майже 400 тисяч мешканців.
Радянську владу на Харкiвщинi в груднi 1917 року проголосив перший Всеукраїнський з'їзд Рад. По 1934 рiк з незначною перервою Харків був столицею Радянської України.
На початку 20-х рокiв відродилися всi промисловi пiдприємства регiону, зруйнованi в роки революцiї та громадянської вiйни. Одначе Голодомор 30-х спустошив села областi, смертнiсть населення виросла в чотири-одинадцять разiв. Тi, хто вижив, шукали роботу в мiстi, з яким пов’язувався розвиток економiки регоіну.
У 30-і роки вiдроджувалися старi промисловi пiдприємства, споруджувалися новi гiганти iндустрiї: тракторний, верстатобудiвний, пiдшипниковий, турбогенераторний та iншi заводи. У 1940 роцi в Харковi дiяло вже 1200 пiдприємств, на яких працювало понад 300 тис. чол. Обсяг промислової продукцiї в 12 разiв перевищив рiвень 1913 року і склав 40 % обсягу продукцiї всiєї машинобудiвельної промисловостi України.
Швидкими темпами розвивалося будiвництво, було споруджено новий центр мiста з однiєю з найбiльших площ у свiтi - iмені Дзержинського (нинішня площа Свободи), з першими в країнi будівлями Держпрому та Будинку проектiв. Харкiв тодi був другим за величиною мiстом України й четвертим в СРСР, найбiльшим транспортним вузлом Сходу Європи, одним із провiдних наукових i культурних центрiв. До вiйни в мiстi було сконцентровано 70 науково-дослiдних, проектних iнститутiв, конструкторських бюро та лабораторiй рiзного профiлю. Інститут "Дiпросталь", приміром, був генеральним проектувальником 45 металургiйних заводiв. Із цим iнститутом пов'язане, зокрема, створення перших радянських блюмiнгiв "1150", установлених на металургiйних заводах у Макiївцi та Днiпродзержинську. У фiзико-технiчному iнститутi АН РСР вперше в СРСР була здiйснена реакцiя розщеплення атомного ядра, отриманi рiдкi гелiй та водень, збудовано електростатичний генератор.
1925 року розпочав свою творчу біографію Харкiвський оперний театр. Наступного - з Києва до Харкова переїхав український драматичний театр "Березiль". 1929-го - вiдкрито перший на Українi театр музичної комедiї, 1933-го - державний росiйський драматичний театр, 1939 -го - театр ляльок.
У мiстi творили вiдомi дiячi свiтової й української науки та культури Л. Д. Ландау, Б. І. Вєркiн, М. П. Барабашов, М. С. Самокиш, Лесь Курбас, Н. М. Ужвiй, А. М. Бучма та багато iнших.
За пiсляреволюцiйний перiод до 1939 р. населення Харкова подвоїлося й становило 833 тис. чол. Понад 400 тисяч харкiв'ян воювали на фронтах Великої Вiтчизняної вiйни, двi третини з них загинули. За неповнi два роки окупацiї фашистські загарбники обернули мiсто на руїни. Майже повнiстю було знищено 500 промислових пiдприємств, зруйновано залiзничний вузол, електростанцiї, телеграфний та телефонний зв'язок, комунальне господарство, 1,6 млн. кв. м. житлового фонду, спалено та розграбовано всi навчальнi, культурно-просвiтницькi, медичнi та дитячi установи. Багато чудових будiвель центральної частини Харкова так i не вдалося вiдновити.
Вiдродження мiста розпочалося пiсля його визволення 23 серпня 1943 року. І вже 1948 року промисловiсть Харкова досягла довоєнного рiвня випуску продукцiї. Водночас будувалися новi пiдприємства. До 1956 року Харкiв знову став найбiльшим машинобудiвним центром України. Значнi роботи було проведено на Харкiвському залiзничному вузлi, який за своїм технiчним оснащенням та вантажообiгом посів одне з перших мiсць у СРСР.
Впровадження промислових методiв, крупноблочного та панельного будiвництва дали можливість значно збiльшити обсяги будiвництва житла. У 1950-1960 роках у Харковi будуються великi житловi масиви Павлового Поля, Селекцiйної станцiї та Орджонiкiдзевського району, а в 1970-1980 роках - Салтiвки та Олексiївки, Роганi та Холодної гори.
У Харкові розташовано 380 промислових пiдприємств, на яких працює понад 150 тис. чоловiк. За випуском промислової продукцiї місто посідає шосте мiсце серед 25 обласних центрiв України за загальним обсягом та третє - за обсягом роздрiбного товарообiгу. У структурi промислового виробництва Харкова переважають машинобудування та металообробка (45,7 % обсягу промислової продукцiї), харчова промисловiсть (22,4 %), електроенергетика (8,7 %), паливна (7,5 %) та медична промисловiсть (4,2 %). На пiдприємствах мiста зосереджено все виробництво парових турбiн в Українi, 60 % тракторiв, 55 % - пiдшипникiв кочення, майже половина верстатiв із числовим програмним управлiнням i великих електромашин тощо. Одним iз прiоритетiв економiки Харкова визначено розвиток сiльськогосподарського машинобудування. У мiстi сконцентровано потужний тракторобудiвний комплекс, до якого входять такi відомі пiдприємства як ВАТ "Харкiвський тракторний завод", ВАТ "Харкiвський завод самохiдних шасi", ВАТ "Серп i молот", ВАТ "Харкiвський завод тракторних двигунiв". Широко знане в Україні та за її межами й енергетичне обладнання з харкiвською маркою: паровi, гiдравлiчнi та газовi турбiни виробництва ВАТ "Турбоатом", важке енергетичне обладнання - ДП "Електроважмаш", чиї тяговi двигуни та контактори, зокрема, встановленi на перший вiтчизняний вантажний магiстральний електровоз ДЕ-1. На Харкiвському авiацiйному виробничому пiдприємствi розпочато серiйне виробництво нового пасажирського лiтака АН-140, який вiдмiнно себе зарекомендував на мiжнародних авiасалонах. Значний внесок харкiв'ян у ракетобудування та освоєння космосу. Створенi місцевими вченими унiкальнi системи керування ракетоносiями й космiчними апаратами, кiлька поколiнь ракетних комплексiв забезпечили важливі етапи розвитку нацiональної космiчної програми.
За роки незалежностi в Харковi поширилося виробництво товарiв сфери споживання, темпи приросту яких у кiлька разiв перевищують темпи випуску промислової продукцiї. Подальший розвиток медичної промисловостi (включаючи фармакологiчну) в Харковi вiдбувався шляхом концентрацiї науково-дослiдного та промислового потенцiалу, який займається дослiдженням, розробкою науково-технiчної документацiї, впровадженням та виробництвом лiкарських препаратiв. До його складу входять Державний науковий центр лiкарських засобiв, Нацiональна фармацевтична академiя України, 10 науково-дослiдних iнститутiв медичного профiлю, 6 пiдприємств та об'єднань. Пiдприємствами галузi виробляються понад 300 найменувань лiкарських препаратiв.
За концентрацiєю пiдприємств та кiлькістю фармакологiчних препаратiв, що виробляються на місцевих підприємствах, Харкiвський регiон - другий пiсля Київського, а за низкою показників – і перший. Провiдне мiсце серед пiдприємств харчової промисловостi належить Харкiвській бiсквiтній фабриці, чия продукція, виготовлена за новими технологiями, вiдзначається високою якiстю, смаком та яскравим оформленням упаковки.
За даними статистики Харкiв міститься на 10 мiсцi серед обласних центрiв країни за величиною капiтальних вкладень у економiку мiста.
Завдяки зручному географiчному положенню мiсто впродовж столiть не лише нарощувало економiчну мiць, а й розвивало транспортну систему комунiкацiй. На сьогоднi в Харкові розташовано три великі залiзничні вокзали, мiжнародний аеропорт та п'ять автобусних станцiй, через якi здійснюється транспортний зв'язок із населеними пунктами України, ближнього й далекого зарубiжжя.
Висока концентрацiя наукових та навчальних закладiв у мiстi сприяє подальшому поширенню знань i використанню їх на всiх напрямах дiяльностi людини. Харкiвськi науковi школи фундаментальних дослiджень - провiднi в вітчизняних галузях фiзики твердого тiла, крiобiологiї та крiомедицини, виробництва кристалiв, фiзики низьких температур, генетики й селекцiї та широко вiдомi в свiтi.
ПІДГОТОВКА ДО ЄВРО-2012
13 травня Харків отримав шанс на право приймати матчі чемпіонату Європи 2012 року з футболу, перейшовши зі складу резервних до основних приймаючих міст. Цьому сприяла консолідація зусиль та робота єдиною командою міської ради, обласної ради, обласної державної адміністрації, стратегічного інвестора - компанії DCH та інвесторів для забезпечення взятих зобов’язань по подготовці Харкова до проведення матчів Євро-2012 у відповідності з вимогами УЄФА.
Євро-2012 - це не лише спортивний захід, а й загалом дуже масштабний соціально-економічний проект, котрий надає можливість укріпити міжнародний імідж Харкова, привернути іноземні і внутрішні інвестиції для приведення інфраструктури міста у відповідність із європейськими стандартами і в цілому сприяти Україні на шляху євроінтеграції.
Підготовка інфраструктури міста Харкова та Харківської області до проведення фінальної частини Чемпіонату Європи вимагає виконання низки заходів, основні з яких:
Відповідно до гарантій, наданих УЄФА, Харкову необхідно забезпечити високий рівень туристичної інфраструктури, зокрема, організувати належне розміщення сім'ї УЄФА, учасників та гостей Чемпіонату, їхнє харчування та дозвілля на належному рівні.
До проведення Євро-2012 передбачається здійснити заходи для вирішення таких питань, як:
Для розміщення осіб, які прибудуть до Харкова, вже зараз задіяно 71 об'єкт розміщення, що будуть здатні прийняти та обслужити за європейськими стандартами туристів, уболівальників та учасників Чемпіонату.
Згідно з вимогами УЄФА для забезпечення учасників та гостей міста послугами з розміщення, необхідно забезпечити 2765 номерів, з яких 1240 «п'ятизіркових», 1315 «чотирьохзіркових» та 210 «тризіркових» номерів.
Для розміщення «сім'ї УЄФА» пропонується задіяти 58 готелів на 4022 номери, зокрема:
5* - 15 готелів на 1295 номерів;
4* - 31 готель на 2105 номери;
3* - 12 готелів на 622 номери.
Для виконання вимог УЄФА необхідно створити 4 фан-зони в історичній частині міста: площа Свободи (100 000 тис. осіб), центральний парк культури та відпочинку ім. М.Горького, сад ім. Т.Шевченка, Палац спорту, а також встановити 15 сучасних великих екранів та концертних сцен для проведення розважальних заходів.
Кожен день наближає нас до чемпіонату Європи. І кожен із цих днів для харків’ян заповнений плідною роботою, яка дає можливість обернути їхню мрію на реальність. У всіх фахівців, задіяних у цій роботі, стало нормою: будь-які зауваження з боку експертів УЄФА негайно включаються до графіку робіт із підготовки до Чемпіонату. Єдина команда проекту, до якої входять усі гілки харківської влади, щодня забезпечує відчутний прогрес у трансформації Харкова за зразком високорозвинутого європейського міста.
Загальна мета всіх харків'ян - довести, що саме ЄВРО 2012, і саме в їхньому рідному місті, стане незабутньою та унікальною подією. Адже навіть вимоги УЄФА в першій столиці України виконуються на знак любові до рідного краю, з відкритим серцем до всіх інших міст-учасників захоплюючого футбольного свята. Харків щиро бажає колегам натхнення та волі до перемоги.
Місто відкритих людей та безмежних можливостей живе в напруженій підготовці та очікуванні Європейського футбольного форуму 2012 року.
Джерело : http://ukraine2012.gov.ua/
Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer
